Андрій Злупко

Transkrypcje nazwiska:

Zawód / tytuł:

офіцер УГА, генеральний вікарій ААЛ

Grupa społeczna:

duchowieństwo, wojskowi

Miejsce narodzin:

Дорожів (тепер Верхній Дорожів у Львівській області)

Data narodzin:

10.10.1891

Data śmierci:

6.5.1956

Czas pochówku:

po 1947

Dane związane z nagrobkiem

Rok powstania grobu:

Autor projektu:

Charakter grobu:

mogiła pojedyncza

Rodzaj grobu:

beton

Opis elementów grobu:

Бетонний надгробок із металевою огорожею.

Opis otoczenia grobu:

Nota biograficzna:

Син Олексія та Юліани, уродженої Марущак. Випускник греко-католицької семінарії у Перемишлі, яку закінчив у 1924 році. Рукоположений на диякона 21 березня 1926 року і на священника 28 березня того ж року єпископом Йосифом Боцяном; целебс.

Після рукоположення адміністратор (1927–1936), а потім парох у Гладишеві Горлицького повіту. З 24 липня 1945 року декан Горлицького деканату. 2 квітня 1947 року був призначений примасом Авґустом Глондом генеральним вікарієм Апостольської адміністрації Лемківщини. Водночас, через слабкий стан здоров’я, примас Глонд призначив йому двох вікаріїв (о. Павла Шуфлята та о. Володимира Гайдукевича).

8 червня 1947 року в рамках операції «Вісла» переселений з Гладишева до Сулова (у повіті Міліч). Через кілька місяців переїхав до Лігниці (пізніше до Куніц у Лігницькому повіті), а через два роки до Костомолотів у повіті Сьрода Сілезька, де перебував під опікою своїх колишніх парафіян. Зі смертю примаса Глонда закінчився термін його призначення генеральним вікарієм ААЛ.

З 1948 року, будучи хворим, не відправляв богослужінь. Визначений комуністичною владою як «запеклий ворог ПНР», під наглядом апарату безпеки. Після смерті похований у Костомолотах. Навесні 1957 року його останки були ексгумовані та перенесені на кладовище у Гладишеві.

Dane cmentarza:

Цвинтар у Гладишеві


Numer Kwatery, numer alei i grobu:

Opis cmentarza:

Źródła:

Andrzej Złupko, сторінка у Wikipedii;
Марко Постіл–Яруга, Наш єґомосьць, Загорода 3(6), вересень 1995, cc. 41–43;
Michał Wirchniański, Ksiądz Andrzej Złupko (1891–1956), Magury 2004, ss. 21–30.