Богдан Боберський

Богдан Боберський народився 31 жовтня 1922 року в селі Поляни біля Кросна на Лемківщині в родині Юліана та Яніни Ґенсьорської. Батько був греко-католицьким священником, парохом у цьому селі. Дитинство Богдан провів у Яблониці Польській, Тарнаві, а потім у Львові, де здобув середню освіту.
На початку війни, у 1939 році, він поїхав до Радома, до дядька Олександра, який був головним архітектором у цьому місті. Тут він почав навчатися в хіміко-шкірному технікумі, а після закінчення школи працював на заводі.
Після визволення поїхав до Вроцлава, щоб вивчати архітектуру у Вроцлавському політехнічному університеті. Після його закінчення у 1952 році був направлений на роботу до Варшави. Тут він почав працювати у проєктному бюро «Місто-проєкт-Столиця», створеному для відбудови Варшави після війни. У цьому офісі створено проєкти реконструкції Старого та Нового міста. Багато з них – кінотеатри, кафе, ресторани, будинки культури – авторства Богдана Боберського.
В одному із спроєктованих ним житлових будинків він отримав від міністра культури частину мансарди, в якій розробив цікавий і оригінальний житловий інтер’єр. Із часом ця адреса стала відомою для багатьох українців з усього світу. Від 1956 року, коли було засновано Українське суспільно-культурне товариство, став його активним учасником. Розпочав співпрацю з українськими видавництвами у Польщі: газетами «Наше слово», «Наша культура», «Український календар», а згодом і з «Календарем Православної церкви». До них готовив графіку та ілюстрації. Співав у хорах «Дума» та «Журавлі» від початку їхнього існування упродовж 22-х років. Також був учасником парафіяльного хору при церкві оо. василіан на вулиці Мйодовій.
Богдан Боберський займався пристосуванням сакральних і світських споруд для потреб Греко-католицької церкви. Виконав 25 іконостасів для різних храмів Польщі та України. Був великим любителем старовинного мистецтва, знавцем його історії, живопису, скульптури, колекціонером книг, марок і монет. Поважав церковне малярство проф. Єжи Новосільського.
Багато років присвятив роботам, пов’язаним з упорядкуванням могил вояків Української народної армії, які знаходяться на Православному цвинтарі на Волі у Варшаві. Є автором двох пам’ятників, розташованих у генеральському секторі та на місці поховання козаків Армії УНР.
До виходу на пенсію в 1988 році працював у Проєктному бюро «Варсент», де після закінчення спеціалізації займався проєктуванням лікарень.
У 1969 році одружився з Іриною Паньківською, мав дочку Марту. Помер у Варшаві 18 квітня 2020 року у віці 97 років.