Омелян Кормош

Transkrypcje nazwiska:

Zawód / tytuł:

греко-католицький священник, учитель

Grupa społeczna:

duchowieństwo, inteligencja

Miejsce narodzin:

Воля Арламівська (Львівська область, Яворівський район, Мостиська територіальна громада)

Data narodzin:

18.6.1866

Data śmierci:

20.11.1939

Czas pochówku:

1918 -1939

Dane związane z nagrobkiem

Tekst inskrypcji (brzmienie oryginalne):

о. ОМЕЛЯН КОРМОШ
Професор Укр. жін. Семінара
в Перемишлі
*18.6.1866. +20.11.1939.
В. Й. П.

з ТУРКЕВИЧІВ
ОЛЕНА КОРМОШ
*10.3.1874. +27.1.1964

Rok powstania grobu:

Autor projektu:

Charakter grobu:

одиночна

Rodzaj grobu:

кам’яна плюс бетон

Opis elementów grobu:

Табличка з написами, ймовірно, шиферними. Могила, яку увінчує хрест, імовірно з пісковика, з написом: «Прийдіть до мене всі / томлені і обтяжені, а я / успокою вас. / Мат. зач. 43».

Opis otoczenia grobu:

Nota biograficzna:

Омелян Кормош народився 18 червня 1866 року в селі Воля Арламівська в родині отця Івана, місцевого пароха, та Марії (Ольшанської). Одружений на Гелені/Олені (Туркевич). До 1895 року вчителював у народній школі. У 1895–1908 роках – катехіт, учитель каліграфії, співу та української мови в Українській чоловічій гімназії у Перемишлі. У 1921–1922 навчальному році викладав релігію в Українському дівочому інституті.
У могилі з батьками похований син Роман-Юліан-Василь (25.04.1901 – 21.06.1917), учень 6-го класу Української чоловічої гімназії у Перемишлі. На полі № 14 (місця в пошуковій системі Міського кладовища нема) поховано ще двох дітей подружжя Кормошів – Мирослава-Юліана-Теодора та Володимиру, які померли відповідно від пневмонії та скарлатини. На надгробку напис: «Ту спочивають: / СЛАВЦЬО / *2/V +16/V 1896. / і / ДЗЮНЯ / *26/XII 1898 +28/II 1902. / найдорожші дїти. / Елени і о. Омеляна / Кормошів. / В. Ї. П.».
На полі 27а похований рідний брат о. Омеляна Теофіл Кормош: Теофіл Кормош | Живі у нашій пам’яті (ukrainskanekropolia.org)

Dane cmentarza:

Головний муніципальний цвинтар у Перемишлі

Plan cmentarza

Numer Kwatery, numer alei i grobu:

21A-1-7

Opis cmentarza:

Головний цвинтар у Перемишлі розташований у південній частині міста на вулиці Словацького (колишня вулиця Добромильська). Площа кладовища сьогодні становить 16,5 га та нараховує близько 30 тис. похованих. Початкам цвинтаря передувало існування на цьому місці холерного кладовища, де ховали людей, які померли від холери або інших інфекційних захворювань. Заснування некрополя припускають у 1831 році, коли була зафіксована перша епідемія холери. У 1859 році на ньому споруджено каплицю. На вбудованій усередині дошці можна прочитати: «Ця каплиця збудована на кошти Франциска та Терези Малковських...». Найдавніші, збережені до наших часів, надгробки походять із шістдесятих років ХІХ століття, не враховуючи перенесених сюди зі Старого кладовища, з якого найстаріший – із 1806 року. У зв’язку з необхідністю розширення площі цвинтаря, сусідні землі викуплялися кілька разів, у тому числі в 1883, 1894, 1899 та 1911 роках. У 1909 році було завершено будівництво цвинтарної стіни та прокладено нові ділянки й дороги в раніше нерозроблених частинах. У той час міський цвинтар обслуговував усе населення міста, за винятком євреїв, які зберегли право мати власне кладовище. Цей некрополь є місцем спокою багатьох колишніх учасників національних повстань 1831 і 1863 років. Ще у міжвоєнний період на ньому було 90 могил, які приховували їхні останки. До сьогодні багато з них повністю знищені. Ймовірно, на цьому цвинтарі знаходяться останки польського генерала, учасника Січневого повстання – Ярослава Домбровського, перенесені з Франції. Однак пошуки, проведені в 1971–1973 роках, не принесли позитивного результату. У 1925 році Перемишль придбав землю біля цвинтаря для його подальшого розширення. У 1930 році куплено 200 ялин для посадки на цвинтарних дорогах, а в 1932 році на головній алеї встановлено електричне освітлення. Під час Другої світової війни, окрім жителів міста, тут ховали й людей із території тодішнього СРСР, які загинули в перевізному таборі для вивезених на примусові роботи до Німеччини. Певний час тут також ховали італійських військовополонених, які загинули у Шталагу № 327 у Негрибці.

Źródła:

Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі 1895-1995, Дрогобич 1995, с. 81.

Облікові документи про сім’ю:
Народження: Kormosz Mirosław Julian Teodor
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=208; 38
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=203; 56
Смерть: Kormosz Mirosław Julian Teodor
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=266; 163
APP, https://skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10.4&syg=362; 70
Смерть: Kormosz Włodzimiera
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=267; 91
Народження: Kormosz Roman Julian Bazyli
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=209; 95
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=209; 335
Смерть: Kormosz Roman Julian Bazyli
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10.4&syg=360; 258
APP, https://skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10.4&syg=361; 51