ПРАВОСЛАВНИЙ ЦВИНТАР У ГРУБЕШЕВІ: Яків Гальчевський

Яків Гальчевський, від 1921 року псевдо «Орел», від 1930 року – Войнарівський. Народився 1894 року в Гуті-Літинській. Солдат царської армії (1916–1917). Учитель на Поділлі, почав також правничі студії, які, мабуть, не закінчив через участь у війні. З листопада 1918 року – вояк Дієвої армії УНР (воював проти гетьманців, російських військ А. Денікіна, згодом більшовиків). Командир партизанських загонів до вересня 1922 року. У 1922–1925 роках, як співробітник польської розвідки, організовував антибільшовицьке підпілля, воював на Поділлі. У 1922 році Симон Петлюра присвоїв йому звання полковника. У 1930 році розпочав службу у Війську польському як капітан (згодом підвищений до майора) у 67-му Полку піхоти у Бродниці. Під час оборонної війни у ​​вересні 1939 року потрапив у німецький полон. У січні 1940 року його було звільнено через заступництво колишніх соратників із петлюрівського кола та ОУН-М. У Німеччині вступив до націоналістичного Українського національного об’єднання (УНО). На початку лютого 1940 року він приїхав до Пересолович на Холмщині, де його дружина Надія, уроджена Которович, працювала вчителькою. Журналістську діяльність розпочав у «Краківських вістях», продовжував також професію вчителя. З червня 1942 року був членом штабу Холмського легіону самооборони. Розстріляний 22 березня 1943 року вояками Армії крайової у Пересоловичах. Його могилу на православному цвинтарі у Грубешеві, швидше за все, зруйнували комуністи невдовзі після війни. Автор спогадів Проти червоних окупантів та З воєнного зошита.