Василь Альбічук

Василь Альбічук народився у Малій Дубровиці. Змалку працював у батьківському господарстві. Вже в ранньому віці виявилися його таланти, пов’язані з мистецтвом, живописом і музикою. Хлопчиком малював, ліпив і грав на скрипці. Закінчив лише кілька класів початкової школи. З професією художника познайомився завдяки військовій службі у 1929–1932 роках (Леґіоново). У середині тридцятих років ХХ століття займався, серед іншого, зображеннями (портрети). Брав участь в оборонній війні 1939 року як вояк Війська польського. Після падіння Польщі виїхав до Радянського Союзу, де проживала його родина. У 1944 році був призваний до лав Червоної армії, в якій служив до 1945 року. Після війни повернувся до Дубровиці, а в 1948 році ненадовго поїхав до сестри в Ґдиню, де був доглядачем. Працював на фермі і малював на замовлення. З 1951 року займався розписом та оздобленням церков та інших сакральних споруд. У той час він заснував аматорський театр. На початку шістдесятих років почав займатися аматорським садівництвом, що сприяло створенню одного з його найважливіших творів із зображенням природи. У другій половині шістдесятих років його роботу помітили співробітники Польської академії наук, які її пропагували. Роботи Альбічука почали з’являтися на польських та закордонних виставках непрофесійного мистецтва.
Малґожата Нікольська так описувала цей етап творчості художника: «Відтоді картини А. були представлені на найважливіших виставках і оглядах непрофесійного мистецтва в Польщі та за кордоном, зокрема на виставці „Інші” у варшавській Захенті (Zachęta, 1965), Трієнале пластичного мистецтва у Братиславі (1966, 1972), „Наївні” у Загребі (1973), на виставках польського наївного мистецтва в Невшателі та Штутгарті (1967), Лондоні (1969), Будапешті (1974), на Трієнале непрофесійного мистецтва у Вроцлаві (1974, 1979), а також на індивідуальних виставках у Районному музеї в Білій-Підляській (1979, 1996), у Будинку народної творчості в Любліні (1996), у Музеї Никифора у Криниці (1998). У 1975 році його запросили разом із визнаними професійними художниками взяти участь у 1-му польському пленері живопису в Янові-Підляському. За творчі досягнення А. нагороджений, м. ін., Художньою нагородою ім. Яна Пока (1976), Відзнакою Заслужений діяч культури (1976), Лицарським хрестом Орден відродження Польщі (1976), відзнакою „За заслуги перед Більсько-підляським воєводством” (1982), а також відзнакою ім. Оскара Кольберга (1989). Картини автора знаходяться у багатьох приватних зібраннях у Польщі та за кордоном, а також у колекціях Міністерства культури і мистецтва, Музею Люблінського села в Л., Люблінського музею в Л., Державного етнографічного музею у В., Районного музею у Торуні, а ще й у збірках Музею Південного Підляшшя у Білій-Підляській, де з липня 2005 року можна побачити багату презентацію його мистецької спадщини на постійній виставці „Твори Василя Альбічука (1909–1995)”».
Василь Альбічук помер у Малій Дубровиці і був похований на місцевому православному цвинтарі.