Олексій Ярема

Transkrypcje nazwiska:

Zawód / tytuł:

вчитель

Grupa społeczna:

działacze społeczni, inteligencja

Miejsce narodzin:

село Дроздовичі, Львівська область, Львівський район, Городоцька територіальна громада

Data narodzin:

14.3.1855

Data śmierci:

21.11.1930

Czas pochówku:

1918 -1939

Dane związane z nagrobkiem

Tekst inskrypcji (brzmienie oryginalne):

ОЛЕКСІЙ
ЯРЕМА
проф. укр. ґімназії
*14.III.1855. +21.XI.1930.
Вічна Йому память!

Rok powstania grobu:

Autor projektu:

A. Król (А. Король)

Charakter grobu:

mogiła pojedyncza

Rodzaj grobu:

beton

Opis elementów grobu:

Велична могила. Біла кам’яна табличка з написом. Збереглася світлина над дошкою.

Opis otoczenia grobu:

Nota biograficzna:

Олексій Ярема народився 14 березня 1855 року в селі Дроздовичі (нині Львівська область, Львівський район, Городоцька територіальна громада) у родині Миколи та Анни, уродженої Баран. Педагог, класичний філолог, громадський діяч, меценат. Навчався у гімназії у Станіславові (1869–1877), три роки служив у Самбірському полку піхоти. Закінчив Львівський університет (1881–1885), був учнем академічної гімназії у Львові, потім короткочасно в Перемишлі (1.10.1890–28.2.1891), а з 1892 року знову вчитель української молодшої школи, а в 1895–1924 роках – професор Чоловічої неповної середньої школи у Перемишлі. У 1909–1917 і 1920–1922 роках – директор Українського жіночого інституту, ліцею і гімназії, вчитель латинської та грецької мов. Був ініціатором (разом зі Степаном Федівим) організації відділу Російського педагогічного товариства (9 червня 1900 року) і став його головою. Організатор і член багатьох українських установ і товариств, гуртожитків і шкіл, у тому числі Товариства «Народний дім»; від самого початку член його управління. У 1918 році член і скарбник Української Національної Ради, видавав газету «Воля» (1918), інтернований у таборі Домбє (1919).

Одружений з Антоніною (уроджена Бережанська).

Dane cmentarza:

Головний муніципальний цвинтар у Перемишлі

Plan cmentarza

Numer Kwatery, numer alei i grobu:

16-7-12; http://www.cmentarzeprzemysl.pl/pages/find2.php?nazwisko=Jarema&imie=&data_ur=&data_zg=&rok_od=&rok_do=&search=Szukaj

Opis cmentarza:

Головний цвинтар у Перемишлі розташований у південній частині міста на вулиці Словацького (колишня вулиця Добромильська). Площа кладовища сьогодні становить 16,5 га та нараховує близько 30 тис. похованих. Початкам цвинтаря передувало існування на цьому місці холерного кладовища, де ховали людей, які померли від холери або інших інфекційних захворювань. Заснування некрополя припускають у 1831 році, коли була зафіксована перша епідемія холери. У 1859 році на ньому споруджено каплицю. На вбудованій усередині дошці можна прочитати: «Ця каплиця збудована на кошти Франциска та Терези Малковських...». Найдавніші, збережені до наших часів, надгробки походять із шістдесятих років ХІХ століття, не враховуючи перенесених сюди зі Старого кладовища, з якого найстаріший – із 1806 року. У зв’язку з необхідністю розширення площі цвинтаря, сусідні землі викуплялися кілька разів, у тому числі в 1883, 1894, 1899 та 1911 роках. У 1909 році було завершено будівництво цвинтарної стіни та прокладено нові ділянки й дороги в раніше нерозроблених частинах. У той час міський цвинтар обслуговував усе населення міста, за винятком євреїв, які зберегли право мати власне кладовище. Цей некрополь є місцем спокою багатьох колишніх учасників національних повстань 1831 і 1863 років. Ще у міжвоєнний період на ньому було 90 могил, які приховували їхні останки. До сьогодні багато з них повністю знищені. Ймовірно, на цьому цвинтарі знаходяться останки польського генерала, учасника Січневого повстання – Ярослава Домбровського, перенесені з Франції. Однак пошуки, проведені в 1971–1973 роках, не принесли позитивного результату. У 1925 році Перемишль придбав землю біля цвинтаря для його подальшого розширення. У 1930 році куплено 200 ялин для посадки на цвинтарних дорогах, а в 1932 році на головній алеї встановлено електричне освітлення. Під час Другої світової війни, окрім жителів міста, тут ховали й людей із території тодішнього СРСР, які загинули в перевізному таборі для вивезених на примусові роботи до Німеччини. Певний час тут також ховали італійських військовополонених, які загинули у Шталагу № 327 у Негрибці.

Źródła:

Narodziny: Jarema Aleksy
FamilySearch, https://www.familysearch.org/ark:/61903/3:1:33S7-9RSW-9SN1?i=57&wc=QVD7-43D%3A180600901%2C183174501%2C183174502&cc=1910265
Zapowiedzi: Jarema Aleksy i Bereżańska Antonina
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=240; 169
Wykaz nauczycieli I Liceum Ogólnokształcącego im. Juliusza Słowackiego w Przemyślu
APP, https://skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=387&cd=0&ser=2.3&syg=136; 7