Ярослав Гребеняк

Transkrypcje nazwiska:

Zawód / tytuł:

греко-католицький священник

Grupa społeczna:

duchowieństwo

Miejsce narodzin:

Підбуковина, Перемишльський повіт

Data narodzin:

25 липня 1908

Data śmierci:

27 вересня 1983

Czas pochówku:

po 1947

Dane związane z nagrobkiem

Tekst inskrypcji (brzmienie oryginalne):

Б. П.
ПАРОХ ВАЛЧА і БАРКОВА
о. КРИЛОШАНИН
ЯРОСЛАВ
ГРЕБЕНЯК
* 25.VII.1908 + 22.ІХ.1983
ВІЧНА ЙОМУ ПАМ’ЯТЬ!

Rok powstania grobu:

Autor projektu:

Charakter grobu:

mogiła pojedyncza

Rodzaj grobu:

kamienny

Opis elementów grobu:

Монументальний надгробок, увінчаний хрестом із багатьма табличками на честь похованого тут духовенства, а також символічними табличками.

Opis otoczenia grobu:

бетон, сходи

Nota biograficzna:

Народився у Підбуковині Перемишльського повіту. Закінчив Українську (Руську) чоловічу гімназію у Перемишлі та Греко-католицьку духовну семінарію у Перемишлі (1934). Працював вікарієм у Верхомлі (1934–1935), адміністратором у Яворках (1935–1938), Баниці (1938–1947) та деканом Грибівського деканату. Ув’язнений у таборі в Явожні від липня 1947 до грудня 1948 року. Після звільнення був капеланом римо-католицьких жіночих орденів (1948–1953) і священником того ж обряду (Горішня Ґлушиця: 1954–1956; Секежиці: 1954; Желязне: 1954–1974). Він також працював парохом для німецьких римо-католиків. Повернувся до східного обряду в 1974 році після звільнення з Вроцлавської дієцезії. До цього часу він час від часу обслуговував греко-католиків у Лігниці, Баркові та Валчі. Від 1977 року також служив візитатором-деканом для греко-католицького духовенства у латинських єпархіях на Помор’ї та (неофіційно) як декан греко-католицького Північно-західного деканату (1979–1983). Почесний (1977) та дійсний (1979) канонік Перемишльської греко-католицької капітули.

Dane cmentarza:

Головний муніципальний цвинтар у Перемишлі

Plan cmentarza

Numer Kwatery, numer alei i grobu:

ділянка RІІ, ряд 3, могила № 18

Opis cmentarza:

Головний цвинтар у Перемишлі розташований у південній частині міста на вулиці Словацького (колишня вулиця Добромильська). Площа кладовища сьогодні становить 16,5 га та нараховує близько 30 тис. похованих. Початкам цвинтаря передувало існування на цьому місці холерного кладовища, де ховали людей, які померли від холери або інших інфекційних захворювань. Заснування некрополя припускають у 1831 році, коли була зафіксована перша епідемія холери. У 1859 році на ньому споруджено каплицю. На вбудованій усередині дошці можна прочитати: «Ця каплиця збудована на кошти Франциска та Терези Малковських...». Найдавніші, збережені до наших часів, надгробки походять із шістдесятих років ХІХ століття, не враховуючи перенесених сюди зі Старого кладовища, з якого найстаріший – із 1806 року. У зв’язку з необхідністю розширення площі цвинтаря, сусідні землі викуплялися кілька разів, у тому числі в 1883, 1894, 1899 та 1911 роках. У 1909 році було завершено будівництво цвинтарної стіни та прокладено нові ділянки й дороги в раніше нерозроблених частинах. У той час міський цвинтар обслуговував усе населення міста, за винятком євреїв, які зберегли право мати власне кладовище. Цей некрополь є місцем спокою багатьох колишніх учасників національних повстань 1831 і 1863 років. Ще у міжвоєнний період на ньому було 90 могил, які приховували їхні останки. До сьогодні багато з них повністю знищені. Ймовірно, на цьому цвинтарі знаходяться останки польського генерала, учасника Січневого повстання – Ярослава Домбровського, перенесені з Франції. Однак пошуки, проведені в 1971–1973 роках, не принесли позитивного результату. У 1925 році Перемишль придбав землю біля цвинтаря для його подальшого розширення. У 1930 році куплено 200 ялин для посадки на цвинтарних дорогах, а в 1932 році на головній алеї встановлено електричне освітлення. Під час Другої світової війни, окрім жителів міста, тут ховали й людей із території тодішнього СРСР, які загинули в перевізному таборі для вивезених на примусові роботи до Німеччини. Певний час тут також ховали італійських військовополонених, які загинули у Шталагу № 327 у Негрибці.

Źródła:

I. Hałagida, Duchowni greckokatoliccy i prawosławni w Centralnym Obozie Pracy w Jaworznie (1947–1949). Dokumenty i materiały, Warszawa 2012, s. 233, 232.

Світлина о. Дзюбини: E. Misiło, Obóz „Jaworzno”. Zbrodnia nieukarana. Ukraińcy i Polacy w Centralnym Obozie Pracy Jaworzno, Pieniężno 2022, s. 143.

Світлина: A. Мельник