Юрій Корогода

Transkrypcje nazwiska:

Zawód / tytuł:

воїн Армії УНР, професор сільськогосподарських наук, агротехнік та селекціонер

Grupa społeczna:

inteligencja, wojskowi

Miejsce narodzin:

Глодоси (Херсонська губернія)

Data narodzin:

20 квітня 1900

Data śmierci:

5 грудня 1991

Czas pochówku:

po 1947

Dane związane z nagrobkiem

Tekst inskrypcji (tłumaczenie):

ПРОФ. ДОКТОР ГАБ. ЮРІЙ
КОРОГОДА
1900–1991
МАРІЯ
НОВАЦЬКА-КОРОГОДА
1914–2009

Rok powstania grobu:

Autor projektu:

Charakter grobu:

mogiła zbiorowa

Rodzaj grobu:

kamienny

Opis elementów grobu:

Великий кам’яний надгробок складається з двох основних елементів — квадратної вертикальної стели з висіченими на ній написами та прямокутної витягнутої горизонтальної частини надгробка з висіченим на ній хрестом.

Opis otoczenia grobu:

Nota biograficzna:

Юрій Корогода — польський спецаліст-селекціонер, академічний викладач. Народився 20 квітня 1900 року у Глодосах Херсонської губернії. Його батько — за свідченням О. Колянчука — Сашко Корогода керував сільськогосподарською школою та розводив коней, а мати Анна була акушеркою. Бойові дії в Україні між представниками «білої» та «червоної» Росії призвели до руїни сільськогосподарських господарств, а родина Юрія Корогоди загинула від голоду. У дуже важких умовах Юрій Корогода здобув середню освіту в Єкатеринбурзі. У 1919 році вступив до лав української армії і як учень Школи підхорунжих брав участь у фронтових боях в Україні до листопада 1920 року. Після інтернування української армії у Польщі та короткочасного перебування в таборах для військовополонених у Вадовицях, а потім у Каліші, працював шахтарем, каменярем, робітником на содовому заводі «Solvay», а потім садівником. У 1922 році розпочав навчання на сільськогосподарському факультеті Ягеллонського університету. Був активним діячем Союзу українських студентів-емігрантів. Після року навчання в Ягеллонському університеті він переїхав до Української господарської академії у Подєбрадах. Після закінчення академії повернувся до Польщі та почав працювати у Державному науковому інституті сільського господарства у Пулавах (1930–1934). У 1946 році призначений на посаду доцента, а у 1950 році — професора. У 1946–1951 роках він був викладачем на факультеті сільського господарства Ягеллонського університету та в Університеті та Політехніці у Вроцлаві. У 1955–1970 роках був завідувачем кафедри рослинництва та насінництва Аграрної вищої школи в Любліні. Він привів до виведення 38-ми оригінальних і 28-ми селекційних сортів овочевих, кормових і технічних рослин. Член багатьох наукових товариств. Доктор honoris causa Аграрної академії в Познані (1979) та Аграрної академії в Любліні, двічі лауреат Нагороди міністра науки, вищої освіти і техніки (1970 і 1974). Його син — клітинний біолог, проф. Володимир Корогода, а онук — джазовий гітарист Яцек Корогода. Помер 5 грудня 1991 року і був похований на Раковицькому цвинтарі у Кракові; поруч із ним була похоронена його дружина Марія (1914–2009).

Dane cmentarza:

Раковіцький цвинтар у Кракові

Numer Kwatery, numer alei i grobu:

ділянка ІІа, зах., праворуч гробниці роду Заблоцьких, ліворуч за гробницею Єжмановських (N 50.074116; E 19.951930)

Opis cmentarza:

Найстаріший некрополь у Кракові, заснований у 1801–1802 роках на тодішньому приміському хуторі Босацького, через заборону поховання на існуючих досі церковних цвинтарях у місті. Австрійська влада викупила це місце в ордена босих кармелітів, а витрати на цвинтар покривали місто Краків та прилеглі ґміни. Перший похорон відбувся у січні 1803 року – Аполонії Бурсікової, народженої Любовецька, померлої 15 січня 1803 року, 18-річної заміжньої жінки. Оригінальна гробниця Бурсікової не збереглася, але у 1865 році з неї був зроблений напис. У січні 2003 року, коли відзначалося 200-річчя заснування некрополя, було відтворено плиту, благословення якої зробив Франчішек Махарський. Назва кладовища походить від дороги (тепер вулиці), яка веде до села Раковіце, що за 2 км. Раковіцький цвинтар кілька разів розширювався (у 1863, 1885 і 1933 роках), а також у 1920 році включено до нього прилеглий (військовий) некрополь. Найстаріша частина Раковіцького цвинтаря була спланована у 1839 році відомим архітектором Каролем Кремером як характерний план воріт – символ переходу від земного життя у вічність. У центральній точці цього фундаменту у 1861–1862 роках споруджено каплицю (на місці існуючої тоді дерев’яної) Воскресіння Христа Господа, профінансовану і згодом подаровану місту родиною краківських банкірів – Людвіком та Анною Гельцль. Некрополь є місцем поховання мешканців Кракова, як простих громадян міста, так і заслужених: творців культури, вчених, представників відомих родин, незалежницьких, політичних і громадських діячів, учасників рухів за незалежність, повстань, обох світових воєн та інших. Раковіцький цвинтар як пам’ятка національної культури, місце спокою багатьох видатних людей, а також цінний комплекс пам’яток похоронного мистецтва, у 1976 році рішенням Краківської мерії (реєстр № А-584) внесено до реєстру пам’яток. Деякі з надгробків – роботи відомих архітекторів, у тому числі: Теофіла Жебравського, Фелікса Ксєнжарського, Славоміра Одживольського, Якуба Щепковського, а також скульпторів: Тадеуша Блотніцького, Вацлава Шимановського, Кароля Гукана та інших. Цвинтар займає площу майже 42,18 га, на якій близько 75 тис. могил. Військову частину кладовища на вул. Прандоти було засновано у 1920 році на місці колишнього саперного полігону у вигляді прямокутника, розділеного на 10 ділянок. Першими похованими тут були солдати й офіцери Війська польського та члени їхніх родин, які померли від ран чи хворіб. Є серед них пам’ятник воїнам Армії «Краків». Його відкриття відбулося у 1990 році, а через три роки біля нього помістили 52 урни з землею з полів, де боролася Армія «Краків», а також із Катині, Осташкова та Мєдного. Окремі ділянки мають тут німецькі солдати. Пам’ять про краківську молодь, яка загинула у 1914–1920 роках, представляє пам’ятник, установлений у 1926 році. Червоноармійці також мають свою ділянку. У 1997 році до неї перенесли могили з-під Барбакана. Простотою закладення відрізняється тут ділянка британських льотчиків. Найбільш відвідуваним місцем є могила батьків Папи Івана Павла II – Емілії, народженої Качоровська, та Кароля Войтилів, а також брата Папи – Едмунда Войтили. Перебування Івана Павла ІІ на Раковіцькому цвинтарі та його молитви на могилах рідних згадує пам’ятник, відкритий 9 квітня 2005 року, проєкту проф. Чеслава Джьвіґая, реалізований завдяки зусиллям Управління міськими кладовищами. Пам’ятник художньо відлито з бронзи, на ньому зображений Іван Павло ІІ зі спертими на колінках руками, які тримають вервицю. Цитата з: https://www.zck-krakow.pl/13/graveyards/2/cmentarz_rakowicki

Źródła:

Kolańczuk A., Ukraińscy emigranci polityczni w życiu naukowym, kulturalnym, społecznym i gospodarczym w II RP, Przemyśl 2019, s. 141–142.

Tarkowski C., Profesor Jerzy Korohoda 20 IV 1900 – 5 XII 1991 [dr honoris causa Akademii Rolniczej w Poznaniu i Lublinie], „Postępy Nauk Rolniczych” 1992, 39 (2), s. 113–114.