Степан Заброварний

Transkrypcje nazwiska:

Zawód / tytuł:

професор

Grupa społeczna:

inteligencja

Miejsce narodzin:

Станіславчик біля Перемишля

Data narodzin:

20 вересня 1929

Data śmierci:

12 жовтня 2023

Czas pochówku:

po 1947

Dane związane z nagrobkiem

Tekst inskrypcji (brzmienie oryginalne):

Бл. п.
Професор
Степан
Заброварний
* 20. 09. 1929
+ 12. 10. 2023

Rok powstania grobu:

Autor projektu:

Charakter grobu:

mogiła pojedyncza

Rodzaj grobu:

kamienny + beton

Opis elementów grobu:

Місце поховання позначено подвійною надгробною плитою на підставі, в узголів’ї якої знаходяться хрест та дві вертикальні плити з написами (друга присвячена дружині — Анні Заброварній, 31.10.1931 – 6.05.2005); на підставі вертикальних плит розміщено напис українською мовою: Вічная пам’ять; ліворуч від надгробка є невелика сучасна дошка з написом, який підтверджує, що тут також похована Гелена Менцінська: Бл. п. / Гелена Менцінська / * 21.03.1876 + 6.12.1896.

Opis otoczenia grobu:

Поховання розташоване у центральній історичній частині кладовища, в оточенні вікових дерев (ясен, ялина, туя).

Nota biograficzna:

Уродженець села Станіславчик (біля Перемишля), навчався у Перемишлі та Щецині, де згодом почав наукову роботу. Автор численних наукових публікацій з економії та історії, організатор та співорганізатор наукових конференцій, зокрема Польща–Україна. Важкі питання (1996–2001) та Перемишль і Перемишльська земля протягом століть (1996, 1998, 2003), з яких також видав і опублікував три збірки унікальних статей про українську історію нашого регіону. Редактор збірників про польсько-українські відносини: Akcja „Wisła” na tle stosunków polsko-ukraińskich w XX wieku та Polska–Ukraina. Historia – Polityka – Kultura. Автор історичних книжок, серед іншого Folwark i wieś w obwodzie przemyskim 1772–1848, На землі чужосторонній, Українське село Станіславчик на Вігром, Перемиська Шашкевичівка, Державна жіноча вчительська семінарія в Перемишлі та єдиного (як досі) опрацювання історії нашого будинку — З хроніки Народного дому в Перемишлі (1901–1945).

Проф. Степан Заброварний був довголітнім діячем українського середовища у Польщі. Був співзасновником Об’єднання українців у Польщі, Спілки політв’язнів, Українського вчительського товариства, головою Комісії національної пам’яті, редактором «Українського альманаху», членом президії Світового конгресу українців. Був постійним відвідувачем заходів у Народному домі.

[фрагмент оприлюдненого в інтернеті тексту з приводу смерті проф. С. Заброварного: https://www.facebook.com/photo?fbid=645238821095180&set=a.564880565797673]

Dane cmentarza:

Головний муніципальний цвинтар у Перемишлі

Plan cmentarza

Numer Kwatery, numer alei i grobu:

ділянка 29, ряд 2, могила № 27. N 49° 46.215' E 22° 46.851'

Opis cmentarza:

Головний цвинтар у Перемишлі розташований у південній частині міста на вулиці Словацького (колишня вулиця Добромильська). Площа кладовища сьогодні становить 16,5 га та нараховує близько 30 тис. похованих. Початкам цвинтаря передувало існування на цьому місці холерного кладовища, де ховали людей, які померли від холери або інших інфекційних захворювань. Заснування некрополя припускають у 1831 році, коли була зафіксована перша епідемія холери. У 1859 році на ньому споруджено каплицю. На вбудованій усередині дошці можна прочитати: «Ця каплиця збудована на кошти Франциска та Терези Малковських...». Найдавніші, збережені до наших часів, надгробки походять із шістдесятих років ХІХ століття, не враховуючи перенесених сюди зі Старого кладовища, з якого найстаріший – із 1806 року. У зв’язку з необхідністю розширення площі цвинтаря, сусідні землі викуплялися кілька разів, у тому числі в 1883, 1894, 1899 та 1911 роках. У 1909 році було завершено будівництво цвинтарної стіни та прокладено нові ділянки й дороги в раніше нерозроблених частинах. У той час міський цвинтар обслуговував усе населення міста, за винятком євреїв, які зберегли право мати власне кладовище. Цей некрополь є місцем спокою багатьох колишніх учасників національних повстань 1831 і 1863 років. Ще у міжвоєнний період на ньому було 90 могил, які приховували їхні останки. До сьогодні багато з них повністю знищені. Ймовірно, на цьому цвинтарі знаходяться останки польського генерала, учасника Січневого повстання – Ярослава Домбровського, перенесені з Франції. Однак пошуки, проведені в 1971–1973 роках, не принесли позитивного результату. У 1925 році Перемишль придбав землю біля цвинтаря для його подальшого розширення. У 1930 році куплено 200 ялин для посадки на цвинтарних дорогах, а в 1932 році на головній алеї встановлено електричне освітлення. Під час Другої світової війни, окрім жителів міста, тут ховали й людей із території тодішнього СРСР, які загинули в перевізному таборі для вивезених на примусові роботи до Німеччини. Певний час тут також ховали італійських військовополонених, які загинули у Шталагу № 327 у Негрибці.