Северин Зарицький

Transkrypcje nazwiska:

Zawód / tytuł:

учитель, педагог, громадський діяч

Grupa społeczna:

działacze społeczni, inteligencja

Miejsce narodzin:

Лісники, Тернопільська область, Тернопільський район, Бережанська територіальна громада

Data narodzin:

21 червня 1859

Data śmierci:

5 січня 1920

Czas pochówku:

1918 -1939

Dane związane z nagrobkiem

Tekst inskrypcji (brzmienie oryginalne):

ТУТ СПОЧИВАЄ
СЕВЕРИН НОВИНА
ЗАРИЦКИЙ
ПРОФ. УКР. ҐІМНАЗИЇ
*21.06.1859 +5.1.1920
ВІЧНАЯ ЄМУ ПАМЯТЬ

Rok powstania grobu:

Autor projektu:

Charakter grobu:

mogiła pojedyncza

Rodzaj grobu:

beton

Opis elementów grobu:

Бетонна гробниця у формі куба. Металева табличка з написом.

Opis otoczenia grobu:

Поруч із могилою Северина знаходяться могили його дружини Катерини (уродженої Красницької) та синів – Євгена (помер у віці 8 років від скарлатини; напис на надгробку: Ґеньо Зарицкий) та Вітольда Олександра (помер у віці 9 років від скарлатини; напис на надгробку: Тома Новина Зарицкий).

Nota biograficzna:

Северин Зарицький народився 21 червня 1859 року в селі Лісники (тоді Бережанського повіту Тернопільського воєводства) в родині отця Модеста та Єлизавети (уродженої Лотоцької). Чоловік Катерини (Красницької)*.

Професор, директор Української чоловічої гімназії у Перемишлі. У гімназії від 1895 до 1919 року. Від 1899 року – професор VIII рангу, від жовтня 1908 року – професор VII рангу. Від жовтня 1907 року до кінця 1909/1910 навчального року – директор Української чоловічої гімназії у Перемишлі. Викладав історію, географію та німецьку мову.

Педагог і громадський діяч. У 1903–1907 роках – директор Українського дівочого інституту в Перемишлі. Член-засновник та перший голова Перемишльської філії «Учительської громади».

Народжена у Коломиї дочка Елеонора Амалія Єлизавета стала дружиною отця Гаврила Костельника і похована з ним на Личаківському кладовищі у Львові.

Dane cmentarza:

Головний муніципальний цвинтар у Перемишлі

Plan cmentarza

Numer Kwatery, numer alei i grobu:

22a

Opis cmentarza:

Головний цвинтар у Перемишлі розташований у південній частині міста на вулиці Словацького (колишня вулиця Добромильська). Площа кладовища сьогодні становить 16,5 га та нараховує близько 30 тис. похованих. Початкам цвинтаря передувало існування на цьому місці холерного кладовища, де ховали людей, які померли від холери або інших інфекційних захворювань. Заснування некрополя припускають у 1831 році, коли була зафіксована перша епідемія холери. У 1859 році на ньому споруджено каплицю. На вбудованій усередині дошці можна прочитати: «Ця каплиця збудована на кошти Франциска та Терези Малковських...». Найдавніші, збережені до наших часів, надгробки походять із шістдесятих років ХІХ століття, не враховуючи перенесених сюди зі Старого кладовища, з якого найстаріший – із 1806 року. У зв’язку з необхідністю розширення площі цвинтаря, сусідні землі викуплялися кілька разів, у тому числі в 1883, 1894, 1899 та 1911 роках. У 1909 році було завершено будівництво цвинтарної стіни та прокладено нові ділянки й дороги в раніше нерозроблених частинах. У той час міський цвинтар обслуговував усе населення міста, за винятком євреїв, які зберегли право мати власне кладовище. Цей некрополь є місцем спокою багатьох колишніх учасників національних повстань 1831 і 1863 років. Ще у міжвоєнний період на ньому було 90 могил, які приховували їхні останки. До сьогодні багато з них повністю знищені. Ймовірно, на цьому цвинтарі знаходяться останки польського генерала, учасника Січневого повстання – Ярослава Домбровського, перенесені з Франції. Однак пошуки, проведені в 1971–1973 роках, не принесли позитивного результату. У 1925 році Перемишль придбав землю біля цвинтаря для його подальшого розширення. У 1930 році куплено 200 ялин для посадки на цвинтарних дорогах, а в 1932 році на головній алеї встановлено електричне освітлення. Під час Другої світової війни, окрім жителів міста, тут ховали й людей із території тодішнього СРСР, які загинули в перевізному таборі для вивезених на примусові роботи до Німеччини. Певний час тут також ховали італійських військовополонених, які загинули у Шталагу № 327 у Негрибці.

Źródła:

Українська державна чоловіча гімназія у Перемишлі 1895–1995, Дрогобич 1995, с. 78

Смерть:

APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10.4&syg=360; 328

Смерть – Зарицький Євген:

APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=265; 151

APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=266; 190

Народження – Зарицький Вітольд Олександр

APP, https://skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10&syg=208; 254
Смерть – Зарицький Вітольд Олександр
APP, http://www.skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=10.4&syg=359; 30

Хрещення – Зарицька Елеонора Амалія Єлизавета

APP, https://skany.przemysl.ap.gov.pl/show.php?zesp=148&cd=0&ser=11&syg=342; 61