Йосип Білевич

Найстаріший некрополь у Кракові, заснований у 1801–1802 роках на тодішньому приміському хуторі Босацького, через заборону поховання на існуючих досі церковних цвинтарях у місті. Австрійська влада викупила це місце в ордена босих кармелітів, а витрати на цвинтар покривали місто Краків та прилеглі ґміни. Перший похорон відбувся у січні 1803 року – Аполонії Бурсікової, народженої Любовецька, померлої 15 січня 1803 року, 18-річної заміжньої жінки. Оригінальна гробниця Бурсікової не збереглася, але у 1865 році з неї був зроблений напис. У січні 2003 року, коли відзначалося 200-річчя заснування некрополя, було відтворено плиту, благословення якої зробив Франчішек Махарський. Назва кладовища походить від дороги (тепер вулиці), яка веде до села Раковіце, що за 2 км. Раковіцький цвинтар кілька разів розширювався (у 1863, 1885 і 1933 роках), а також у 1920 році включено до нього прилеглий (військовий) некрополь. Найстаріша частина Раковіцького цвинтаря була спланована у 1839 році відомим архітектором Каролем Кремером як характерний план воріт – символ переходу від земного життя у вічність. У центральній точці цього фундаменту у 1861–1862 роках споруджено каплицю (на місці існуючої тоді дерев’яної) Воскресіння Христа Господа, профінансовану і згодом подаровану місту родиною краківських банкірів – Людвіком та Анною Гельцль. Некрополь є місцем поховання мешканців Кракова, як простих громадян міста, так і заслужених: творців культури, вчених, представників відомих родин, незалежницьких, політичних і громадських діячів, учасників рухів за незалежність, повстань, обох світових воєн та інших. Раковіцький цвинтар як пам’ятка національної культури, місце спокою багатьох видатних людей, а також цінний комплекс пам’яток похоронного мистецтва, у 1976 році рішенням Краківської мерії (реєстр № А-584) внесено до реєстру пам’яток. Деякі з надгробків – роботи відомих архітекторів, у тому числі: Теофіла Жебравського, Фелікса Ксєнжарського, Славоміра Одживольського, Якуба Щепковського, а також скульпторів: Тадеуша Блотніцького, Вацлава Шимановського, Кароля Гукана та інших. Цвинтар займає площу майже 42,18 га, на якій близько 75 тис. могил. Військову частину кладовища на вул. Прандоти було засновано у 1920 році на місці колишнього саперного полігону у вигляді прямокутника, розділеного на 10 ділянок. Першими похованими тут були солдати й офіцери Війська польського та члени їхніх родин, які померли від ран чи хворіб. Є серед них пам’ятник воїнам Армії «Краків». Його відкриття відбулося у 1990 році, а через три роки біля нього помістили 52 урни з землею з полів, де боролася Армія «Краків», а також із Катині, Осташкова та Мєдного. Окремі ділянки мають тут німецькі солдати. Пам’ять про краківську молодь, яка загинула у 1914–1920 роках, представляє пам’ятник, установлений у 1926 році. Червоноармійці також мають свою ділянку. У 1997 році до неї перенесли могили з-під Барбакана. Простотою закладення відрізняється тут ділянка британських льотчиків. Найбільш відвідуваним місцем є могила батьків Папи Івана Павла II – Емілії, народженої Качоровська, та Кароля Войтилів, а також брата Папи – Едмунда Войтили. Перебування Івана Павла ІІ на Раковіцькому цвинтарі та його молитви на могилах рідних згадує пам’ятник, відкритий 9 квітня 2005 року, проєкту проф. Чеслава Джьвіґая, реалізований завдяки зусиллям Управління міськими кладовищами. Пам’ятник художньо відлито з бронзи, на ньому зображений Іван Павло ІІ зі спертими на колінках руками, які тримають вервицю. Цитата з: https://www.zck-krakow.pl/13/graveyards/2/cmentarz_rakowicki