Артем Нечипоренко-Нечипорук

Артем Нечипоренко-Нечипорук народився в селі Будераж Дубенського повіту Волинського губернаторства. Він був сином Якова та Марії. У 1912 році закінчив Миколо-Олександрівську сільськогосподарську і ремісничу школу в Малині Дубенського повіту. Навчався у Середній сільськогосподарській школі в Умані. Після її закінчення у 1907 році, проходив дворічну практику в маєтках Терещенків. У 1909 році склав іспит на атестат зрілості у Феодосійській чоловічій гімназії. У 1909–1912 роках служив у російській армії. У 1912–1914 роках працював агрономом Канівського повіту. Після початку Першої світової війни у 1914 році був призваний до російської армії. У 1915 році закінчив офіцерську школу і отримав звання прапорщика. Під час бойових дій отримав важке поранення. У 1917 році потрапив в австро-угорський полон. Як інвалід повернувся в Україну за допомогою Червоного Хреста. У 1918 році вступив до лав Армії УНР. Служив офіцером у 2-й Волинській дивізії, брав участь у Київській кампанії, дослужився до чину підпоручика. У 1920 році інтернований у Польщі. У 1921 році перебував у таборі у м. Вадовіце. Після виходу з табору для інтернованих, у 1922 році вступив на філософський факультет Варшавського університету. Через деякий час він перевівся на медичний факультет, де закінчив ветеринарний факультет і отримав диплом лікаря-ветеринара. У 30-их роках ХХ століття працював у маєтках Ліського повіту та займався бджільництвом. Він зробив великий внесок у цій галузі. Був нагороджений Хрестом Симона Петлюри та поступово підвищуваний українським урядом в екзилі від чину поручника до підполковника. Помер 13 січня 1941 року. Похований на цвинтарі Побітно у Ряшеві.